• Ford проти Ferrari
• Того
• Два Папи
• Портрет дівчини у вогні
• Париж, Техас
• Іда
• Гра на пониження

перша відпустка виключно на телефон, без статистики, довгих дописів і історичних довідок.
гортай далі, як кілометр за кілометром гортали цю подорож ми

• Тэсс из рода д'Эрбервиллей
• Чоловік на ім'я Уве
• Театр
• Брітт-Марі була тут
• Несказане
• Мистецтво чути стукiт серця
• Чорнобильська молитва
• У війни не жіноче обличчя
• З Елеанор Оліфант усе гаразд
• Моя неймовірна подруга
• Ведмежий кут
• Маленьке життя
• Де немає Бога
• Зулейха выдкриває очі
• Июнь
• Чемодан
• Тисяча сяючих сонць
• До музики

жити лише в цій реальності - реальності почуттів, запаху, вітру і свободи бути

• Король
• Яо
• Зов вовка
• Це ми
• Царство небесне
• Глорія Белл
• Стажер
• Розлучення у великому місті
• Арахісовий сокіл
• Ще та парочка
• Таємниця Анрі Піка
• Дощовий день в Нью-Йорку
• Мідуей
• Невидимий
• Бельканто
• Місто Бога
• Інтерв'ю з Богом
• 13 гріхів
• Гонка століття
• Куди ти поділася, Бернадетта?
• Нянька за викликом
• Красивий хлопчик

душа дитини приходить до мами задовго до.
коли пригадуєш, як з дитинства саме таким іменем хтіла назвати свою доню, а улюблена лялька дуже схожа на ту, що спить у свому ліжечку в сусідній кімнаті.
мені іноді здається, що частка фаталізму є в будь-яких загальнолюдських стосунках. i перш, ніж познайомитися зі своєю дівчинкою, я протягом кількох років перетиналася з нею в різних ситуаціях, через різних людей і місця.

а що, коли любов в серці народжується задовго до зустрічі? як історія, яку дивишся через старе скло

якою буде моя дитина? чи зможу бути хорошою мамою? що значить бути хорошою мамою? чи знайду відповідь на всі питания? чи зможу?.. а потім береш її новонароджену на руки і всі попередні страхи і питання щезають. в новому іншому житті все інакше. і питання, і страхи, і дні. і ти змінюєшся, бо змінюється вона поряд. ти вчишся новим навичкам разом з дитиною, а ця дитина нууу повна протилежність твоїм очікуванням.
коли народжується нова людина, яка нічого не вміє, ти так само нічого не вмієш і не знаєш.
і наскільки ти будеш готовою прийняти нове, настільки швидко це нове і почне з тобою траплятися.
просто дати собі можливість нового.
звучить просто. правда?

фотокниги. наступна серія

літо посеред осені, Жовтень і Любов

цею зйомкою не стільки в продовження про Жовтень, хоча й про нього теж, а про  "БУТИ КРАЩИМ СЕБЕ ВЧОРАШНЬОГО".

ми знайомі кілька років, і кілька років зустрічаємося, щоби запам'ятати, як ростуть діти, чи відсвяткувати річницю, чи попрощатися з осінню, чи розповісти соло-історію. і кожного разу ці історії різні. і різними спогадами й словами склеюються, 
і не тому, що діти інколи за тиждень додають в розвитку стільки, скільки дорослі за кілька років (хоча й тому теж :) ), а швидше через те, що кожного наступного дня ми стаємо кращими, чим були попереднього.
і то не про кращу версію себе, то про роботу над собою, і про те, що сьогодні є тому, бо було вчора, а завтра буде, бо є сьогодні

 

Не чекай до завтра, щоби сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.

осінь по-любові

Софі вже другий тиждень говорить вдома про різдвяний настрій, апельсини, конфетті і запах хвої, а мені ще хочеться про осінь.
фантастично-запаморочливу, надзвичайно щедру на тепло, з рясними помаранчево-медовими серпанками аж до грудня включно, прекрасними героями у мене в кадрі і такими ж спогадами в пам'яті і карточках

про ведмедика Тедді і його осінню подорож;
про м'яке жовтневе світло;
про жовте листя, яке під, на і в;
про літо в середині осені;
і про НАЙголовніше - про СІМ'Ю

всі наші попередні зустрічі розібрані на цитати, а листи збережені окремою папкою (Аню, я тобі цього ніколи не говорила);
ми знайомі так давно, що при кожній зустрічі відчуваю себе трохи більше, чим фотографом;
у неї такий приємний голос і вона так ніжно і трепетно кожного разу звертається до Жені, що хочеться то слухати-слухати-й-слухати.

ну й 19-го жовтня було плюсдвадцятьдва і Владіку майже два
 

ця осінь навалилася не лише безкінечною роботою, а й безкінечним пошуком відповідей на запитання, які начебто вилізли нізвідки. хоча нічого нізвідки не з'являється і дорослі дівчатка то прекрасно розуміють.
і на кожне питання має знаходитись відповідь, інакше та лавина тебе розчавить.
відповіді треба шукати в собі. бо все, що відбувається навколо, то ти. і твоя власна проекція на події. минулі. теперишні. і майбутні.

ще вчора я не планувала показувати сьогодні цю зйомку. але протягом дня і ввечері дещо трапилося, що вкотре довело невипадковість всього, що з нами відбувається в житті.

хто вміє читати між рядків, прочитає більше.
бо в кожній моїй історії значно більше, чим здається на перший погляд. і кожна така історія для моїх Героїнь зовсім не просто зустріч заради гарних карточок і мейку.

розмови дорослих дівчаток, певно, так відчуваються зараз ці мої історії з кожною з вас

• Біль і слава
• Таємниці в маленькому містечку
• Вбиваючи Єву
• Дві королеви
• Золота рукавичка
• За статевою ознакою
• Джокер
• Паразити
• Перелом
• Толкін
• Огорожі
• Північна стіна
• Справа Колліні
• Обіцянка на світанку
• Після весілля
• Та, якої не було
• Небезпечні секрети
• Щиголь
• Хороший брехун
• Патрік Мелроуз
• В тихому болоті
• Аеронавти
• Неймовірний світ очима Енцо
• Дублінські вбивства

один вересневий день як ціла осінь в мініатюрі: Пасаж і сонце - ховатися від нього в тіні, ботансад і вітер - кутатися в шалики, "Готово" - тепло і затишно, "Торонто" і низьке небо з важкими хмарами та перші «крап» на крайніх кадрах.
А днем раныше навіть повірити не могли, що 28-го може бути так кайфово без парасоль і гумових чобітків

на початку вересня знімала свято Богдана і Люби
ділюся спогадами)

тепло, душевно і затишно було

емоції, посмішки, обійми, сльози радості і любов - все, як люблю.
тепле, душевне, затишне вересневе весілля. 
Суцільне натхнення!

Руслан, Віка і їх День