• Колетт
• Король поза законом
• Думки про свободу
• Неправильне виховання Кемерон Пост
• Не залишай слідів
• Альфа
• Бути Астрід Лінгрен
• Метелик
• У владі стихії
• Дружина
• Людина на Місяці
• Капітан

• Богемська рапсодія
• Народження зірки
• 22 липня
• Істерія
• Красуня для чудовиська
• Дж.Едгар
• Не в собі
• Притримай темряву
• Не чужий
• Ітсі-Бітсі
• На моїй шкірі
• Небезпечний фарт
• The Virgin Suicides
• Клуб любителів книг та картопляного лушпиння
• Як прогуляти школу з користю
• Пошук
• Щасливий принц
• Погані часи в "Ель Рояль"

здається, це той самий випадок, коли в словах немає необхідності, є необхідність лише в візуальному зануренні

коли вересень пахне яблуками , новими книгами і високою травою

просто без зайвих слів: красива історія Іри і Андрія в один з найтепліших і найгарніших днів вересня 18-го!

коли після весілля через рік, чи два ми знову зустрічаємось, то така моя "love-love-love"

про щастя бути сім'єю ♡

Саме той випадок, коли без очікувань і море насолоди в результаті. Чорні африканські страуси, камерунські кози, в’єтнамські свині, фазани, пухові курі, коні, буйволи і вівці, які вільно ходять між гостями.
І +20 жовтневі
І таке улюблене світло 
​
Як доїхати? MapsMe до Кийліва, далі по вказівнику "Ферма"
120 км по кругу і день, який з тих, що в закладки 

мої пори року - про теплі історії. Історії, які зігрівають і які надихають.
Знайомство з Юлею і Богданом не просто залишило приємний слід і якусь емоційну задоволеність, воно затронуло найтонші матерії десь дуже-дуже глибоко і, здається, зробило мене кращою. Те добро і світло, яке випромінює пара, можна відчути на дотик.
вони для мене як маленькі великі ліхтарики, поряд з якими затишно, тепло, спокійно і щасливо

і моя любов до ваших цих хвилин всепоглинаючого щастя безмежна

знайти свій голос в хорі інших, відшукати своє довгоочікуване багатоголосся. а далі в унісон, спільними затактами, паузами та крапками. певно, ось воно. щастя. є.

• Колесо чудес
• Нелюбов
• Між нами гори
• Меган Ліві
• Нестерпні леді
• До кісток
• Наші божевільні роки
• Ескобар
• Саамська кров
• Божа земля
• Міс Петігрю
• Там. де серце
• Кожна секретна річ
• Фатальна красуня
• Сідні Холл
• Хочу як Бріджет
• Фрік-шоу
• Божевільне весілля
• Жарти в сторону
• Розлучення по-французськи
• Невдахи
• У вовчій шкурі

щось, хтось, колись... всього так багато і все якось вміщується в голові. То формує, розформовує, а іноді взагалі хочеться відправитися частково в засвіт. Але. От коли по фотокарточках історії писати. Певно, мені надзвичайно щастить, але по людях на них можуть скластися просто неймовірні розповіді...

✨

Я пам’ятаю всі свої зйомки. Більшість з них пам’ятаю в деталях. В настрої. В емоціях. Навіть в словах, які говорилися. І на крайніх обіймах теж. Незалежно від того, скільки часу пройшло. І потім, коли відкриваю коробку з книгою, перегортаю першу сторінку,- розумію, що ось вона машина часу. І не треба нічого більше робити. 
Достатньо просто листати далі...

perfection of slow lines

про те, як в спеку спека не відчувається, як в надлюдних місцях люди не заважають, як любов своєю силою навколо сяє сонячним промінням. І про той формат весілля, який дуже люблю: коли спочатку для себе, а потім - для найближчих і найрідніших

а тепер уяви: глушина, край цивілізації (хоча, можливо, за часів Мархоцького то було центром світу ;) ), і тут: 20 км рукотворних гротів!
в путівниках неодноразово зустрічала інфо, що вони є чи найдовшими такими в Європі. Але навіть коли й не так. Вражають розмах і масштаб, вражає сама тема гротів. Вражає те, як то все було організовано. І місточки оці з секретними замочками. Фантастика!

Дивак-Мархоцький? знаєш, по свому отому дивакувато-внутрішньому він мені чомусь нагадав маленького принца, мульт про якого недавно передивлялася з дитиною...  

з цим хлопчиком я познайомилася у вересні 13-го. А в листопаді він народився

а цього червня знайомилася з його братиком, який за кілька днів опісля прийшов у цей світ

ввімкнути Sting й слухати карточки під його Desert Rose

здається це той самий випадок, коли в словах немає необхідності. Є необхідність лише в візуальному зануренні...

Поки людина дивиться на Любов, як на порятунок від (від попередніх стосунків, від нудьги, самотності, "бути одному непристойно" і ін.). Поки вона бачить у партнерові тільки постійну опору, підтримку, підживлення, прикорм для себе. Це не любов. Тому як зникни партнер з життя, людина розвалиться. Адже вона позбулася головного в стосунках - милиці. А це, правда зовсім незручно, некомфортно і треба знову шукати заміну. Однак коли ми знаємо себе, коли нам не страшно зустрічатися з самою собою, приймати в собі все, в тому числі і темні сторони, ми стійкі. Ми наповнені своїми ресурсами. І в цьому випадку Любов стає Зустріччю. З іншою людиною. І можливістю ділитися, давати те, що в тебе є. І величезним наповненням себе новою з боку партнера, з яким теж є щО віддавати. Для якого Любов - це така ж зустріч з тобою.

Насправді зустрічей одночасно відбувається кілька: тебе з партнером, тебе з собою, партнера з тобою і з собою, кожного з вас - з новим світом. І, віддаючи, тебе не стає менше. Ти не втрачаєш себе, чи не відламуєш від себе останні шматочки. - Тебе стає більше. Тому що ти цілісна. Тому що колись ти пішла на найважливішу зустріч в твоєму житті - з собою.©