• Платформа
• Прекрасна епоха
• Ціна правди
• Ніжність
• Прекрасний день по сусідству
• Невидиме життя Еврідіки

• Капернаум
• 1917
• Фатальна спокуса
• Поклик пращурів
• Моя кузина Рейчел
• Розправ крила
• Просто помилувати
• Достукатися до небес
• Власність диявола
• Дика грація
• Я йду шукати
• Леді Макбет
• І все ж Лоранс
• Грішниця
• Вбивці за листівками
• Досконалий світ
• Втеча із Преторії
• Іфіцер і шпигун
• Дівчина в лабіринті
• Таємне життя
• Особливі
• Усама

• Діти мої
• Квіти для Елджернона
• Найважливіше - наприкінці

• Ford проти Ferrari
• Того
• Два Папи
• Портрет дівчини у вогні
• Париж, Техас
• Іда
• Гра на пониження
• Перегони на мільйон
• Потойбічне
• Потяг на Париж
• Пісні з другого поверху
• Темні води
• Скандал
• Ідеальний пацієнт
• Пісня імен
• Око за око
• Він і вона
• Маленькі жінки
• Мустанг
• Кролик Джоджо
• Різдво на двох
• Дістати ножі

спробуй відчути атмосферу моменту

за три дні до Нового року і таке ледь вловиме в повітрі, про що абсолютно не словами

в останній день лютого про першу історію січня ♡

...things what seems so important and significant today will lose all meaning over time.
only one will remain - Love

про цю історію не хочеться словами. хочеться ввімкнути будь-який саунд із «Коханців» Джармуша і слухати її кожну карточку.
кожен дотик і подих

заворожуюче
тягуче
неголосно

про трьох ангелів. ВЖЕ ТРЬОХ. про нерозбавлене щастя. щастя зануритися в нього з головою

про найтепліші історії ♡

перша відпустка виключно на телефон, без статистики, довгих дописів і історичних довідок.
гортай далі, як кілометр за кілометром гортали цю подорож ми

• Тэсс из рода д'Эрбервиллей
• Чоловік на ім'я Уве
• Театр
• Брітт-Марі була тут
• Несказане
• Мистецтво чути стукiт серця
• Чорнобильська молитва
• У війни не жіноче обличчя
• З Елеанор Оліфант усе гаразд
• Моя неймовірна подруга
• Ведмежий кут
• Маленьке життя
• Де немає Бога
• Зулейха выдкриває очі
• Июнь
• Чемодан
• Тисяча сяючих сонць
• До музики

За «робочою стороною» людини зазвичай дуже багато ховається. Я не про роботу над собою і відпрацьоване позування, а про родимку, не такі вії, шрамик над бровою, ніс з горбинкою, сором, скутість і страх. Страх показати себе, а спочатку - прийняти. Я не вірю в фотогенічність, я бачила багато дівчат і хлопців, краса яких вмить випаровується, як тільки вони починають позувати, закриваються, як ніби виходять на сцену і дають собі тільки один шанс на вдалий виступ.

Але секрет акторської майстерності в тому, що достатньо прийняти свого героя, бути ним. Секрет в тому, що герою не обов'язково бути ідеальним. І як тільки ми починаємо жити і любити це все в собі, тільки тоді можна розглянути фантастичну внутрішню красу. У неї немає правил, параметрів, вона залучає, гіпнотизує, закохує в кожен «недолік». Нехай це називається як завгодно: прийняття, легкість, артистичність або впевненість в собі. Але, можливо, це найважливіше на шляху до своєї краси, і не тільки в кадрі. Найскладніше, але варте своїх зусиль. ©

жити лише в цій реальності - реальності почуттів, запаху, вітру і свободи бути

• Король
• Яо
• Зов вовка
• Це ми
• Царство небесне
• Глорія Белл
• Стажер
• Розлучення у великому місті
• Арахісовий сокіл
• Ще та парочка
• Таємниця Анрі Піка
• Дощовий день в Нью-Йорку
• Мідуей
• Невидимий
• Бельканто
• Місто Бога
• Інтерв'ю з Богом
• 13 гріхів
• Гонка століття
• Куди ти поділася, Бернадетта?
• Нянька за викликом
• Красивий хлопчик

душа дитини приходить до мами задовго до.
коли пригадуєш, як з дитинства саме таким іменем хтіла назвати свою доню, а улюблена лялька дуже схожа на ту, що спить у свому ліжечку в сусідній кімнаті.
мені іноді здається, що частка фаталізму є в будь-яких загальнолюдських стосунках. i перш, ніж познайомитися зі своєю дівчинкою, я протягом кількох років перетиналася з нею в різних ситуаціях, через різних людей і місця.

а що, коли любов в серці народжується задовго до зустрічі? як історія, яку дивишся через старе скло

якою буде моя дитина? чи зможу бути хорошою мамою? що значить бути хорошою мамою? чи знайду відповідь на всі питания? чи зможу?.. а потім береш її новонароджену на руки і всі попередні страхи і питання щезають. в новому іншому житті все інакше. і питання, і страхи, і дні. і ти змінюєшся, бо змінюється вона поряд. ти вчишся новим навичкам разом з дитиною, а ця дитина нууу повна протилежність твоїм очікуванням.
коли народжується нова людина, яка нічого не вміє, ти так само нічого не вмієш і не знаєш.
і наскільки ти будеш готовою прийняти нове, настільки швидко це нове і почне з тобою траплятися.
просто дати собі можливість нового.
звучить просто. правда?

фотокниги. наступна серія

рух дитячий по тілу твоєму...
⠀
на екрані «Гектор в пошуках щастя» і вже було зібралася на довгий лонгрід про його пошуки і те, що воно не в дрібницях. але...
минулий рік був щедрим на особливі історії. історіі, які змінюють наше життя, свідомість і будні. які розставляють все в всих на свої місця і забирають особистий простір. і час. і життя, власне теж. точніше, з якогось моменту його ділиш навпіл.
історії, в яких змінюються стосунки, а любов набуває більшого сенсу.
⠀
а щастя: поки хтось чекає на нього завтра, хтось живе в ньому вже сьогодні. не шукайте і не придумуйте його - воно з вами і в вас. від народження.

бути різною

ми змінюємося. інколи бажаючи того, інколи - ні, під впливом оточуючих, обставин чи від інтро-трансформацій, після подорожей, зустрічей, знайомств, прочитаних книг. трансформуємось постійно і в переважній більшості не знаємо, якими будемо завтра. так, є такі, хто стоїть на місці чи котиться назад, зараз не про них.
розумні книжки пишуть, що формуватися особистісно ми закінчуємо ближче до тридцяти. але після кризи середнього віку ти зовсім не той, що був до, а з власного можу сказати, що й в сорокплюс одного ранку можна прокинутися зовсім іншою людиною.
люблю монозйомки. коли про щось одне але глибоко. й так само люблю полі. коли про багато різних граней одного діаманта.

не бійтеся змінюватися
дозволяйте собі бути різними

літо посеред осені, Жовтень і Любов

цею зйомкою не стільки в продовження про Жовтень, хоча й про нього теж, а про  "БУТИ КРАЩИМ СЕБЕ ВЧОРАШНЬОГО".

ми знайомі кілька років, і кілька років зустрічаємося, щоби запам'ятати, як ростуть діти, чи відсвяткувати річницю, чи попрощатися з осінню, чи розповісти соло-історію. і кожного разу ці історії різні. і різними спогадами й словами склеюються, 
і не тому, що діти інколи за тиждень додають в розвитку стільки, скільки дорослі за кілька років (хоча й тому теж :) ), а швидше через те, що кожного наступного дня ми стаємо кращими, чим були попереднього.
і то не про кращу версію себе, то про роботу над собою, і про те, що сьогодні є тому, бо було вчора, а завтра буде, бо є сьогодні

 

Не чекай до завтра, щоби сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.

осінь по-любові

Софі вже другий тиждень говорить вдома про різдвяний настрій, апельсини, конфетті і запах хвої, а мені ще хочеться про осінь.
фантастично-запаморочливу, надзвичайно щедру на тепло, з рясними помаранчево-медовими серпанками аж до грудня включно, прекрасними героями у мене в кадрі і такими ж спогадами в пам'яті і карточках

про ведмедика Тедді і його осінню подорож;
про м'яке жовтневе світло;
про жовте листя, яке під, на і в;
про літо в середині осені;
і про НАЙголовніше - про СІМ'Ю