• Народження зірки
• Істерія
• Красуня для чудовиська
• Дж.Едгар
• Не в собі
• Притримай темряву
• Не чужий
• Ітсі-Бітсі
• На моїй шкірі
• Небезпечний фарт
• The Virgin Suicides
• Клуб любителів книг та картопляного лушпиння
• Як прогуляти школу з користю

Саме той випадок, коли без очікувань і море насолоди в результаті. Чорні африканські страуси, камерунські кози, в’єтнамські свині, фазани, пухові курі, коні, буйволи і вівці, які вільно ходять між гостями.
І +20 жовтневі
І таке улюблене світло 
​
Як доїхати? MapsMe до Кийліва, далі по вказівнику "Ферма"
120 км по кругу і день, який з тих, що в закладки 

і моя любов до ваших цих хвилин всепоглинаючого щастя безмежна

знайти свій голос в хорі інших, відшукати своє довгоочікуване багатоголосся. а далі в унісон, спільними затактами, паузами та крапками. певно, ось воно. щастя. є.

• Колесо чудес
• Нелюбов
• Між нами гори
• Меган Ліві
• Нестерпні леді
• До кісток
• Наші божевільні роки
• Ескобар
• Саамська кров
• Божа земля
• Міс Петігрю
• Там. де серце
• Кожна секретна річ
• Фатальна красуня
• Сідні Холл
• Хочу як Бріджет
• Фрік-шоу
• Божевільне весілля
• Жарти в сторону
• Розлучення по-французськи
• Невдахи
• У вовчій шкурі

щось, хтось, колись... всього так багато і все якось вміщується в голові. То формує, розформовує, а іноді взагалі хочеться відправитися частково в засвіт. Але. От коли по фотокарточках історії писати. Певно, мені надзвичайно щастить, але по людях на них можуть скластися просто неймовірні розповіді...

✨

Я пам’ятаю всі свої зйомки. Більшість з них пам’ятаю в деталях. В настрої. В емоціях. Навіть в словах, які говорилися. І на крайніх обіймах теж. Незалежно від того, скільки часу пройшло. І потім, коли відкриваю коробку з книгою, перегортаю першу сторінку,- розумію, що ось вона машина часу. І не треба нічого більше робити. 
Достатньо просто листати далі...

perfection of slow lines

про те, як в спеку спека не відчувається, як в надлюдних місцях люди не заважають, як любов своєю силою навколо сяє сонячним промінням. І про той формат весілля, який дуже люблю: коли спочатку для себе, а потім - для найближчих і найрідніших

а тепер уяви: глушина, край цивілізації (хоча, можливо, за часів Мархоцького то було центром світу ;) ), і тут: 20 км рукотворних гротів!
в путівниках неодноразово зустрічала інфо, що вони є чи найдовшими такими в Європі. Але навіть коли й не так. Вражають розмах і масштаб, вражає сама тема гротів. Вражає те, як то все було організовано. І місточки оці з секретними замочками. Фантастика!

Дивак-Мархоцький? знаєш, по свому отому дивакувато-внутрішньому він мені чомусь нагадав маленького принца, мульт про якого недавно передивлялася з дитиною...  

з цим хлопчиком я познайомилася у вересні 13-го. А в листопаді він народився

а цього червня знайомилася з його братиком, який за кілька днів опісля прийшов у цей світ

ввімкнути Sting й слухати карточки під його Desert Rose

здається це той самий випадок, коли в словах немає необхідності. Є необхідність лише в візуальному зануренні...

Поки людина дивиться на Любов, як на порятунок від (від попередніх стосунків, від нудьги, самотності, "бути одному непристойно" і ін.). Поки вона бачить у партнерові тільки постійну опору, підтримку, підживлення, прикорм для себе. Це не любов. Тому як зникни партнер з життя, людина розвалиться. Адже вона позбулася головного в стосунках - милиці. А це, правда зовсім незручно, некомфортно і треба знову шукати заміну. Однак коли ми знаємо себе, коли нам не страшно зустрічатися з самою собою, приймати в собі все, в тому числі і темні сторони, ми стійкі. Ми наповнені своїми ресурсами. І в цьому випадку Любов стає Зустріччю. З іншою людиною. І можливістю ділитися, давати те, що в тебе є. І величезним наповненням себе новою з боку партнера, з яким теж є щО віддавати. Для якого Любов - це така ж зустріч з тобою.

Насправді зустрічей одночасно відбувається кілька: тебе з партнером, тебе з собою, партнера з тобою і з собою, кожного з вас - з новим світом. І, віддаючи, тебе не стає менше. Ти не втрачаєш себе, чи не відламуєш від себе останні шматочки. - Тебе стає більше. Тому що ти цілісна. Тому що колись ти пішла на найважливішу зустріч в твоєму житті - з собою.©

• Повість про любов і темряву
• Найвеличніший шоумен
• Недруги
• Серпневий туман
• Дитя в часі
• Полювання на злодіїв
• Жених на двох
• Місце зустрічі
• Сімейні узи
• Французька сюїта
• Зрада для початківців
• Операція "Шарова блискавка"
• Джекі
• Не відпускай його
• Мої черничні ночі
• Країна садів
• До побачення там, нагорі
• Римські пригоди
• Собібор

інколи мені дозволяють розповідати історії про двох, коли в кадрі один. І в тих історіях немає ролей другого плану. Є Вона. Є Він. і один з двох ПОРЯД. в подиху, в погляді, в повороті голови...

І то так круто, йти знімати про весну, а зняти про Любов. 
Ще раз зняти про Любов.
Дякую!

дихати й надихатися, тішитися й милуватися, цілувати й торкатися, обіймати й кутатися, обсипатися й душитися... коли за вікном Весна, мені здається, що цей ряд можна продовжувати ще довго. І то вже без різниці, абрикоси, яблуні, сакура, бузок чи півони.
Головне - ВОНА. і в НІЙ

Коли зацвіли дерева, я зважилася розповісти ... ще дещо своє сокровенне і справжнє. Одної ночі вивела його на поріг і спитала: чуєш, як сад кохається?
І він відповів: чую, завжди чув це тихе гудіння повітря від насолоди. Цей жагучий сороміцький цвіт, він дзвенить і злягається при свідках й без, йому байдуже, він оголений, відкритий, сповнений пожадання...©

Great start of the wedding season 2018

• Клуб невиправних оптимістів
• Атлант розправив плечі
• Ловець повітряних зміїв
• Дім для Дома 
• Щось таке як любов
• Флаш
• Коханці юстиції
• Тінь вітру
• Бог дрібниць
• Земля загублених
• Стоунер
• Ніжність
• Венера в хутрі
• Якщо подорожній одної зимової ночі
• Середня стать
• Правда про справу Гаррі Квеберта

На виступі скелі, високо над Влтавою, княжа дочка Лібуше, наділена даром провидіння, мріяла про місто, чия слава сягне зірок. І ось, як за помахом чарівної палички, з'явилися вірні їй паладіни, і на передрікованому Лібуше місці, в закруті річки, їх умілі руки звели з каменю Золоте Місто...©

... Сукня - це щось більше, ніж звичайний костюм. У новому одязі людина стає іншою, хоча відразу це не помітно. Та, хто по-справжньому вміє носити сукні, сприймає щось від них; як не дивно, сукні та люди впливають одна на одну. Можна пристосуватися до одягу і разом з тим не втратити своєї індивідуальності. Ту, хто розуміє це, сукні не вбивають, як більшість жінок, які купують собі вбрання. Якраз навпаки, таку людину сукні люблять і оберігають. Вони допомагають їй більше, ніж будь-який духівник, ніж невірні друзі і навіть ніж коханий. ©