У пошуках відповідей на деякі давні питання... (06.03.16.)


Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність;
і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє,
гнізда свої і немовлят своїх до знемоги;
і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх (с)...


Маршрут: Золотоноша - Черкаси- Чигирин - Суботів - Мельники - Буда - Черкаси - Золотоноша
Кіл-ть днів в маршруті: 1
Загальний кілометраж: 250 км
Автомобіль: Hyundai Getz
Середня витрата палива в дорозі: 9 л



- мам, а куди ми поїдемо на цi вихiднi? цiлих чотири ж днi...

 

власне, рішення їхати було прийняте набагато раніше. Але в заплановане погода внесла свої корективи і старий маршрут було відкладено. "До тепла". А в цей раз рухаємося в ін.напрямку, за день прописуємо маршрут і Соня отримує відповідь на своє питання :).

 

Вже по дорозі з Черкас на Чигирин, цікавлюся у Саші, що він знає про гайдамаків, Коліївщину, Холодний Яр і Холодноярську республіку. Чую очікувану відповідь і переконуюся, що ця поїздка ще, як мінімум, мотивує залатати величезні дірки в своїх знаннях з історії, і, як максимум, наблизить в пошуку відповідей на питання, якими задаємося не один десяток років...

Перша козацька столица

Над рівним степом, над самим Тясмином піднялася в небо кам'яна гора. Зараз в народі її називають по-різному. Одні - Замковою, інші - Богдановою, а треті - просто Кам'яною. Навколо - степ, заплави Тясмину, болота, торф'яники. І серед них метрів на 200-300 підноситься це кам'яне диво. Ніби фортеця, яку звела природа на кордоні з Диким полем...
Поруч - старовинний хрест-пам'ятник, напис на якому свідчить: "На пам'ять про Воєводу Івана Ржевського, полковника Якова Коробко та інших праславних і христолюбивих воїнів, полеглих в бою при захисті Чигирина в 1678 році від нападу 120000 турецько-татарської орди"

Перша письмова згадка про Чигирин датується 1 582 роком: в цьому році місту надали Магдебурзьке право. А через сім років, за наказом короля Сигізмунда III, в ньому на високому піщаному пагорбі (нині Замкова гора) збудували замок.
Місто знаходилося на роздоріжжі самого жвавого шляху з Києва до Криму і на той час входило до складу Литовського князівства.

Чигирин - не просто місто. Це символ боротьби, надії і високих стремлінь. У 1638 році Богдан Хмельницький став Чигиринським сотником. А після Визвольної війни влаштував тут свою гетьманську резиденцію. І з 1648 по 1660 роки це місто виконувало функції столиці першої козацької держави. І це була перша столиця фактично незалежної України, бо раніше подібного державного утворення не існувало.

При Богданові місто було поділене на дві частини: на високій горі височіла фортеця, а внизу, під горою за міцним оборонним муром ховалися міські будівлі, резиденція Хмельницького, Спаська та Успенська церкви, кілька торгових площ. На той час Чигирин налічував 50 тисяч жителів (зараз - 10 тис.). Єдиний в'їзд в місто - з боку Суботова - вів через систему укріплень і підвісний міст над Тясмином.

Після смерті Богдана цей двір служив резиденцією Івана Виговського, Юрія Хмельницкого і Петра Дорошенко

У своїх спогадах мандрівник П.Алепський відмічав, що Чигиринська "міська фортеця не має собі рівних по всій країні козаків за своєю висотою, величиною гори, на якій вона побудована, за своєю простотою і силою боліт і води, що її оточують. З цієї причини вона дуже потужна... Але зараз зруйнована".

Незабаром опис фортеці залишає і турецький мандрівник Евлія Челебі: "Зараз це міцна фортеця, що має три ряди стін. Розташована на землях польських, вона знаходиться під владою гетьмана Дорошенка і має сорок тисяч озброєного війська. Цитадель її стоїть на прямовисній скелі. Навколо фортеці три ряди непрохідних ровів. Фортеця розташована на великому острові, направо і наліво від нього перекинуті наплавні дерев'яні мости. В цитаделі стоять будинки солдат-козаків... там же арсенал, чудові гармати, монастир із дзвіницею, схожою на башню... У нижньому місті Челебі нараховує десять тисяч будинків з верхніми поверхами, а також двадцять сім дзвінниць... Той, хто побачить навколо цієї фортеці знаряддя війни і різні сатанинські пристосування, рогатки, щити, щипці для ядер, самостріли, вкрай здивується . Через рів, що оточує передмістя, течуть води Тясмину, і в тих водах видно різні піки і сталеві луки..."

І зараз біля стін бастіону лежить кам'яний змій, який охороняє спокій Кам'яної гори і Чигиринської фортеці. Кажуть, що він буде оберігати спокій тої людини, яка йому сподобається. Але для цього потрібно підійти, поклонитися і погладити його. І тоді в твоєму серці назавжди запанують мир і благодать...

1678 року резиденція, як і весь Чигирин, була зруйнована турецько-татарською армією (слід зазначити, що Чигирин був узятий під час другого походу турко-татар, роком раніше взяти його вони не змогли і відступили). Блокада фортеці почалася 8 липня, а упало місто 11 серпня... Захисники міста підпалили порохові склади і висадили замок у повітря. Чигирин перестав існувати...

 

"З часу Турецької війни Чигирин залишився в руїнах і запустінні, а з гетьманської столиці, з міста раніше славного своїми укріпленнями, став мізерним містечком, про яке важко повірити, щоб через нього боролися дві стотисячні армії", - писав Фундуклей в одній зі своїх книг .

Пізніше про ці події Самійло Величко згадував: "Гадаю, що серця багатьох синів православної церкви плакали таємно на ту чигиринську загибель і нарікали на своїх незичливих і недбалих принципалів, що нещиро бажали Чигирину цілості і зовсім не чинили належної допомоги. Бо коли б вона була, не тріумфував би турчин на Чигирином і взагалі мусив би, як і минулого літа, з ганьбою тікати від Чигирина додому… "

 

Після руйнування міста 1678 р., гетьманська резиденція була переведена на лівий берег Дніпра в Батурин і Чигирин остаточно втратив своє значення військового і політичного центру.
Згідно так званому "Вічному миру", 1686 р. Чигирин мав "залишитися нічийним, порожнім до подальшого вирішення". Але втікачі-кріпаки, як і раніше, заселяли цю землю. Історія Чигирина XVIII століття - це історія постійної боротьби населення проти гноблення з боку польської шляхти: в 1736 р. гайдамаки заволоділи містом; через 14 років в районі Чигирина діяли загони Івана Вовка і Григорія Похили; ще через 18 років в місті і його околицях діяв загін Семена Неживого. Весь цей час робилися спроби відродити Чигиринську фортецю, в місті побудували новий замок і нові укріплення в низовій частині. Але після того, як в 1793 р. Чигирин входить до складу Росії і з 1797 року стає повітовим містом Київської губернії, зміцнення на Замковій горі майже повністю розбираються на будматеріали, а на місці фортеці влаштовується каменоломня...

Вже за совєтів тут був розбитий парк з Кобзарем, а на вершині горы встановлений пам'ятник Хмельницькому.

І лише відносно недавно біля часовні Покрові Пресвятої Богородиці були перезахоронені останки козаків з цвинтаря XVII ст...

Ото церков Богданова.
Там-то він молився... (с)


Історія села Суботів починається не з Хмельницьких. Згідно археологічних джерел, люди тут жили з неолітичного періоду. У селі і його околицях багато археологічних пам'яток: багатошарове поселення неоліту ранніх слов'ян, два поселення і одне городище чорноліської культури, два поселення скіфського часу, могильник зарубинецької культури. Але тісно Суботів пов'язаний з ім'ям Хмельницького. Землі, на яких виникло село, були подаровані чигиринському підстарості Михайлу Хмельницькому (батьку майбутнього гетьмана) наприкінці XVI початку XVII ст. Тут пройшли дитячі роки Богдана. Посля загибелі Михайла Хмельницького, Суботів перейшов у власність його сина Богдана, який починає будівництво укріпленого замку. Цей замок і стає центром села. Також з Суботовом пов'язаний конфлікт між майбутнім гетьманом України і чигиринським підстаростою Чаплинським (сherchez la femme?), Який переріс в національно-визвольну війну 1648-1658 р.р.

Церква, крім основної сакральної місії, виконувала і оборонну функцію, про що красномовно свідчить товщина її стін. Місцями вона досягає півтора метрів. Також підтвердженням цього є вікна-бійниці, розташовані так, щоби вершник на коні не міг їх дістати. Навіть дзвінниця в первісному варіанті була нижче за церкву і до того ж побудована з дерева. Сучасна ж кам'яна була споруджена значно пізніше - в 1874 році.

В Іллінській церкві після смерті в 1657 році був похований Богдан Хмельницький. В історіографії побутує версія, згідно з якою в 1664 році польський загін на чолі з Чарнецький зруйнував Суботівський замок і знищив останки гетьмана. Але слід зазначити, що поряд з цією версією існує інша, згідно з якою за деякий час до нападу, вірні козаки викрали з церкви труну з прахом Хмельницького і перепоховали його в Холодному Яру...

Поряд з церквою - кам'яні хрести, які зобразив Шевченко під час відвідин Суботова.

З часів Хмельницького в селі збереглися три криниці - колодязі, які свого часу Богдан викупив для потреб козацького госпіталю і які, власне, і постачали цей госпіталь водою. За легендою, викопані трьома козаками на місці джерела, водами якого зцілив їх після поранення місцевий старець.

А ось встановлена в радянські часи меморіальна табличка свідчить, що колодязі викопані за наказом Богдана Хмельницького в знак дружби України, Росії та Білорусі.

Також відомо, що повстанці на чолі з Максимом Залізняком святили водою з цих колодязів свої шаблі, збираючись в похід проти польських шляхтичів...

а в усьому іншому Суботів цілком і повністю нагадав мені бабусине село: тиша і спокій, які межують з умиротворенням, і порожні будинки, у яких замість розбитих вікон очі, що заглядають тобі в душу...

Легенди Холодного Яру...

— Цей старожил (один з найстаріших дубів в Україні (можливо, найстаріший). За різними оцінками, йому від 1000 до 1200 років) став свідком багатьох важливих епізодів нашої історії, - розповідає нам місцевий екскурсовод. - Під його кронами збирали раду старшин гетьмани Богдан Хмельницький та Петро Дорошенко. Саме тут клялися боротися за Україну, не шкодуючи живота свого, козачі вожді Северин Наливайко, Павло Бут-Павлюк і Максим Залізняк. А вже в 20-х роках ХХ століття це місце було священним для отаманів Холодноярської республіки, що вели партизанську війну ще не один рік після закінчення громадянської війни.
В дуб за його довге життя як мінімум шість разів потрапляла блискавка. Однак він вистояв і тепер вважається об'єктом паломництва людей з усієї України. Відвідувачі вірять, що коли обхопити дерево руками, то його енергетикою можна зцілитися.

А ще місцеві розповіли, що популярна народна пісня "Ой, чого ти, дубе, на яр похилився" була присвячена саме цьому дереву. Ну і ще те, що під корінням дуба закопано кілька туш померлих корів, щоби не дати дереву засохнути і підтримати його життєдіяльність...

 

Незважаючи на те, що народилася я на Черкащині, в Холодному Яру вперше. Путівник підказує, що це місце, де сконцентровані всі можливі ландшафти лісостепової України. І від Чигиринського гіда ми почули версію, що колись тут врізався в землю гігантський астероїд, утворивши химерний кратер-яр.

 

Місце вражаючої краси. Правда. І тут така місцевість, що виникає враження, ніби хтось закопав магніт в землю і, побувавши тут раз, ти обов'язково повернешся сюди ще... (а по відчуттях дуже схожі з трахтимирівськими)

В яру ростуть десятки 300-500-літніх дубів, 250-річні горіхи, дикі столітні груші та черешні. І люди тут живуть довше, ніж деінде...
ми ж були тут на початку березня, і довго не могли зрозуміти, навіщо людям відра пролісків... поки не згадали про соціалістичне свято восьмого березня...

...і хоча це лише легенда, ще ні одне історичне джерело краще неї не пояснило історії походження цього монастиря, якому випала нелегка доля: згоряти в боротьбі з ворогами, щоби потім, подібно птаху-Феніксу, відновлюватися з попелу і знову скликати до боротьби за волю.

 

Легенда свідчить, що за часів князювання Ярослава Мудрого, на місці стародавнього язичницького капища, побудував нову фортецю князь Мирослав, Смілянський воєвода. Повертаючись з переможного походу, він вирішив перевірити пильність кріпосного гарнізону на чолі з молодою княгинею Мотрею. Для цього він переодягнув своїх воїнів в печенізький одяг. Як виявилося, пильність була на висоті, так як княгиня власноруч потрапила з лука в печенізького ватажка, в якого переодягнувся Мирослав. На руках своєї коханої дружини він і помер. Княгиня Мотря з горя і відчаю наказала затопити човен з тілом чоловіка, а сама постриглася в черниці. На місці ж фортеці в пам'ять про коханого чоловіка заснувала чоловічий монастир. З тих пір, наче, він і називається Мотрониним...


Може здатися дивним, але в наш час ця легенда, яка більше схожа на казку, знайшла наукове підтвердження. Фахівці-гідрологи, які працювали в цій місцевості, виявили, що яр, в якому зараз знаходиться Свято-Онуфріївське джерело (під самим монастирем), є ніщо інше як старе русло річки Косарки, яка в ті літописні часи була судноплавною. Косарка впадала в Тясмин (в той час правий основний рукав Дніпра). Так що човни могли вільно заходити в саму фортецю...

 

Офіційною датою заснування монастиря прийнято вважати 1198 рік, коли в Симеонівському літописі згадується переяславський єпископ Павло, який заклав в Мотронинському монастирі церкву Іоанна Предтечі.
Але обитель процвітала недовго. Після навали орди, Мотрин монастир був спалений, і майже всі монахи загинули. Кілька століть самотні подвижники переховувалися в печерах. І є версія, що до Чернігова Антоній прийшов саме з Мотрина монастиря.

 

На козацтво доводиться новий виток розвитку обителі. Гетьман Сагайдачний взяв монастир під свою опіку і обитель стає духовним центром Запоріжжя. У цей час монастир зміцнюється і забудовується. Саме в цей період прокопуються таємні підземні ходи, підземні церкви та схрони. Холодний Яр під землею з'єднується з Суботовом, Чигирином, і ін. монастирями. Місцеві розповідають про підземні ходи, по яких вільно міг рухатися вершник на коні.

Під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького монастир знову опиняється у вихорі історичних подій. Мотронинські монахи допомагали козакам де порадою, а де і своєю міцною рукою. За це за Руїни обитель не раз розплачувалася. А під час оборони Чигирина 1677-1678г.г. монастир остаточно був стертий з лиця землі, тепер вже турками. Але і вдруге свята обитель відбудовується. І під час Коліївщини знову опиняється в центрі боротьби за свободу. Саме ченці монастиря в монастирському ставку, який з тих пір став називатися Гайдамацьким, святили ножі гайдамакам...
Нинішня кам'яна Троїцька церква побудована на місці старої дерев'яної, в якій вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Сомківною. Беручи до уваги історію монастиря, російська царська влада побоювалася нових хвиль опору з Холодного Яру і в 1911 році монастир був перетворений в жіночий. Але незважаючи на це, монастир активно включається в національно-визвольну боротьбу і стає центром Холодноярської республіки. Багато черниць допомагали повстанцям. Майже 10 років скликав Мотрин дзвін борців за свободу України. Совєти, коли подолали повстанців, цього обителі не пробачили і зруйнували її, на цей раз вже втретє...

Зараз монастир знаходиться під заступництвом МПЦ, на його території побудовані потворні келії, які повністю дисгармоніюють з Троїцькою церквою, та й взагалі там вже мало що нагадує про ті бунтівні періоди його життя...
як сказала екскурсовод: "на території монастиря поховано багато борців за Україну. Там, здається, місця нема, де хтось не похований...Були події, було кого й ховати...І що, про них хтось згадує? На монастирському цвинтарі позначені лише могили священників і монахинь. Герої України Московському патріархату не потрібні...чужі люди на чужій їм землі...

 

і замість фінальних титрів: в пошуках нових вражень, можна спробувати обійняти одне з найстаріших дерев в Європі і пройтися уздовж озера, в якому гайдамаки святили зброю, доторкнутися до стін монастиря II ст. і побувати в церкві, в якій Хмельницький хрестив своїх дітей... а потім в старій Суботівській хаті зустріти величезного рудого кота, і зрозуміти, що всі ці дві з половиною сотні кілометрів ти шукав саме його