до моря. Польща, березень, 19

нам з тобою цілий тиждень?? 

 

 

Маршрут: Київ - Устилуг - Замосць - Люблiн - Казимеж Дольний - Неборув - Торунь - Ґданськ - Гдиня - Сопот - Дорогуськ - Київ
Кiл-ть днiв в маршрутi: 7
Загальний кiлометраж: 2750 км
Автомобiль: KIA Cerato

 

Я, певно, почну з кiнця:
40 год в дорозі, 2750 км в цілому з них 50 км пішохідних, 7 міст, 2 селища, 1 країна 
це були другі весняні канікули не вдома і тепер вже напевне: відпустка в міжсезоння-це мегазадоволення, помножене на 100. 

Не хочу про історичне, про "чому цей напрямок" й деякі висновки на потім. Це буде абсолютно інстаграмно-емоційно суб'єктивний допис з величезною кількістю карточок

Zamość або Східна Падуя

Старе місто спочатку злегка дивує своєю мініатюрністю, а потiм закохує в себе своїм затишком і спокоєм. Можливо, через те, що сюди не доїжджають маси туристів, занадто далеке воно від популярних маршрутів. 

Замосць охороняє минуле і відтворює втрачене. Старі мури, колишня розкіш міського парку, оточуючі його канали і будиночки, по зовнішньому периметру старого центру - все, крок за кроком, упорядковується і реставрується. І місто тiшить, і бажання його зберегти і відродити втрачене - заслуговує поваги.

Й перше сильне враження - ЗАПАХ: в мiстi, а потiм вияснилося, що й всiй Польщi, топлять вугiллям й дровами

Lublin i єврейська тема

наскільки людині з українською кров’ю може бути близька єврейська тема можуть знати лише ті, хто добре цю людину знає. Але сім‘я вже давно звикла до того, що в кожному маршруті є синагоги, єврейські райони, гетто і старі цвинтарі. Навіть коли то лише для мене одної.
Вони. Мають. Бути. 
І коли б не одна історія, яка трапилася кілька років тому в Будапешті біля Взуття На Набережній Дунаю, до цего списку додалися б ще Освенцим з Майданеком.

Та не так давно на якомусь вдосі зрозумілося абсолютно все-все-все, і більше не захтілося, щоби боліло. Бо то вже ЗАНАДТО. 
Бо того нестерпно болючого стало на кілька життів вперед... тому мій цегорічний Люблін буде таким.
і в пам`ять про всих тих, з ким разом в минулому житті...

Kazimierz Dolny й перше розчарування

Казимеж не був в маршрутi, точнiше, був на випадок, коли буде час й бажання. Путiвники обiцяли листiвочне мiстечко натхнення мiсцевих письменникiв й художникiв. 
Очiкували побачити щось на кшталт нашої Верховини. Побачили тисячi автівок, одну суцільну парковку і тьму людей. Але вже щось цвіло в дворах, тим й полюбувалися. Ну й в наступнi днi в Ґданську за день парковки в центрi ми платили набагато менше, чим за годину в цему вавiлонi

Nieborów й польска глибинка

маленьке містечко або велике селище, було обране лише через зручність його розташування по дорозі до Торуні, а також віддаленість від великих міст. Мав бути привал через 350 км від Любліна, й цим привалом стала польська глибинка. 
-а далеко пані йде?
-та он до палацу

-а пані знає, що він з 10?

-так! але вже 9.50. Чи мені почекати?
-та заходьте!

Навпроти готелю розташований старовинний замковий парк, спроектований відповідно до принципів французької школи садово-паркового мистецтва в XVIII столітті. На території парку палац, того ж століття будівлі, з музейними експозиціями - це саме те, чим славиться маленький Неборов.
В мойому іг є відео, бо ці карточки краще слухати. А ми - далi. бо парк мав би мiсце влiтку, а iнтер'єри палацу в плани не входять.


Середньовічне місто Torun

або батьківщина "Людини, що запустила Землю і зупинила Сонце" i пекарні, що випікає, коли не най, то одні з найсмачніших пряників в світі.
Торунi пощастило більше, ніж півночі Польщі, яка раніше звалася Прусією. Її не чіпали бомбардування Другої світової і вона збереглася практично повністю, за винятком старого замку. Торунь старовинна і приваблива. Й поверхневого знайомства лише з її зовнішнім виглядом мало. День. Тут душа просить цiлого дня (якого, на жаль, не заклали)

Там, де стоїть це місто на Віслі, поляки жили з незапам'ятних часів. Toruń має давню і славну історію.
Після звільнення мазовецьких земель від загарбань прусів, польські королі наділили місто привілеями, і воно стало розвиватися й процвітати так, що у 17 ст. порівнювалося з тодішньою Варшавою. Морські судна по Віслі доходили до Торуня, і місто було серйозним конкурентом Ґданська.
1473 року у Торуні на вул. Св. Анни народився Миколай Коперник, четверта дитина в купецькій сім'ї. На цій вулиці (тепер вул. Коперника) в будинку N17 зараз Музей, де зібрані численні предмети, пов'язані з великим астрономом. А на ринку Старого міста, поряд з ратушею, зведено пам'ятник з написом латиною: "Миколай Коперник, торунянин, зрушив Землю, зупинив Сонце та Небо". Хоча все життя ученого пройшло далеко від малої батьківщини, тут його завжди вважали своїм.
Стародавня частина міста до сьогодні збереглася приблизно такою, якою її бачив Коперник. У могутньому готичному костьолі Св. Яна є знаменитий дзвін "Tuba Dei" (Труба Господня), другий в країні за розмірами після краківського Сигізмунда. 


1997 року Старе Місто Торуня було внесене до Списку світової спадщини ЮНЕСКО

Gdansk або цього могло й не бути

“Останнє велике переселення народів торкнулося в повній мірі і Східної Пруссії”. цікаво, яке за рахунком для цего краю?
Всих німців зрушили в фатерланд. Семивікова дранг_нах_остен завершилася повним розгромом тевтонів.
У Данциг прийшли поляки, в свою чергу вигнані з Галичини і Волині.
Кажуть, саме львівські переселенці відновили сучасний Ґданськ. Виховані на текстах австрійського міста Лемберга, вони не могли інакше.
Ті, що прийшли в Кенігсберг з нізвідки совєцькі люди звички до такого роду читання ніколи не мали. Кенінгу не пощастило.
А ось Ґданську навпаки.
Так, новодєл, але він анітрохи не дратує.

портове мiсто Gdynia

80 рокiв тому тут було рибацьке селище. Нинiшня Гдиня - то портове мiсто, але коли вiдвернутися вiд путiвникових записiв, то знову побачимо село, або ж пгт аля Чорнобай. З однею лише рiзницею - в Чорнобаях нема моря

Sopot i мол, що на півкілометра в море

все почалося з того, що півроку тому десь в інеті я надибала фото Мальборку. І їхали ми, власне, туди. Хоча чому їхали - їдемо. Але сьогоднішній вечір ще раз про те, що в житті не буває транзиту. Ні в днях, ні в людях, ні в подіях. І всі вони з нами трапляються саме тоді, коли мають. І кожне завтра - то продовження вчора. 
І Сопот - то ♡ у всих його дрібних і великих деталях

Червоний Дракон Malbork

Червоним цегляним Драконом спить Мальборк над річкою. Сняться йому лицарі й королі. До теперішнього і навколишнього він байдужий. Він - вічний, а все інше - то тимчасове.
Неприступний Мальборк вражав кожного, хто його бачив. Навіть нам, людям 21 ст. цей велетень здається нереальним, створеним чаклунами або надлюдьми. Що ж тоді говорити про середньовічного пересічного громадянина. Лише недавно грандіозний Дракон за розмірами зрівнявся з однойменним містечком (замок то 21 га), а раніше був значно більшим за нього, величезним згорнутим змієм грівся на сонці над поселенням.
Тут вражає все: розмір, велич, вежі, рови, стіни. Переступаючи поріг внутрішнього двору, потрапляєш в лабіринти сходів, переходів, казематів, підземель, каплиць і вже не віриш, що звідси можна вибратися. А потім торкаєшся стіни, якої 7 століть до тебе торкався великий Магістр, і струм пальцями.

Він ніколи нікому не належав, окрім хрестоносців. Лише він відчуває себе господарем самого себе. 
Ні одне фото, ні один опис не передає його справжнього. 
Найбільший у світі замок з червоної цегли
Червоний Дракон

Мальборк

й замicть епiлогу :)