про Ваню, червень i черешнi (20.06.17.)

Мама купує в пакетах лід, витирає пил, приносить в дім сухоцвіти.
Мама готує із ягід щось – джем, або просто цукрує їх, мокрі, в банках. 
Світло збирається зранку в коловороти в кімнатах, уже середина літа.
Світло усюди, в сміхові, в моїх забаганках і на здертих колінах ранках.
Завтра ми, може, поїдемо до ріки, будемо їсти яблука і чистити хідники.
В нас бадмінтонні ракетки, матрац надувний, я навіть вудки спакую.
Мамин друг відвезе нас, у нього в машині є м’яч і на всі смаки 
є напої, для мене фанта, для мами та тітки вино – мені воно не смакує.
Втім, я уже куштував вина, а весною курив зі старшими – потім вимив із милом рот.
Мама сміялася довго, казала не обманювати про те, що зробив й не хотів робити,
милом, казала, не змиєш післясмак коли сам себе надурив, я собі записав в блокнот,
але вона не сварилася, хай сміється частіше, я не буду більше курити. 
Ручки і зошити брати поки не можна – мама купила багато, вони для школи.
Але можна вставати, коли захочеться і не ходити стригти волосся.
Вчора мені здалося – більше такого літа уже не буде ніколи,
але мама сміялася, сказала це просто мені здалося.(c)

 

i хоч Ванi до школи ще кiлька рокiв, най ця iсторiя буде пiд цей вiрш...про лiто, яке швидко плине, про маму й татка, й той червневий вечiр...

бо саме "такого літа уже не буде ніколи"...❤