Spain крізь об'єктив мого фотоапарату

або: краще пізно, ніж ніколи


 

вперше до Іспанії потрапила минулого року. Не дивлячись на те, що граничить з Італією, країна здалася зовсім іншою. І за культурою, і за архітектуроюі (хоча того першого разу далі Барселони заїхати не вдалося), і за своєю природою. Вражень залишилося море, тому було вирішено, що з часом до цеї країни повернуся ще раз.

 

Не знаю, як зараз, але влітку на Барселону чартери літали тільки по середах і суботах. Кожні 40 хвилин.
Правда, наших в Іспанії було безліч. У Барселоні зустріла дівчину, з якою в Києві не могла перетнутися протягом року))

БАРСЕЛОНА, столиця Каталонії, іспанське "вікно до Європи", знаходиться на березі Середземного моря і оточена невисокими пагорбами Кольсерола. Найкрасивіші види відкриваються з пагорба Монтжуїк і гори Тібідабо. Туди і їдемо. По ходу (коли так можна висловитися) заїжджаємо в Парк Гуель (оголошений "надбанням людства" - дітище Антоніо Гауді)

лавки Гауді. Існує думка, що під час будівництва для того, щоби цементні лавки були зручними, Гауді змушував будівельників сідати голими (або не зовсім голими) попами на сиру кладку

 

ну а зараз різнокольорові осколки з кольорової кераміки на них формують чаруючий колаж

пряничні будиночки Гауді і оригінальні башенки будівель парка Гуель

гаудична йоні

далі -Саграда Фамілія. Вічне будівництво. Можна довго розповідати про східні і західні фасади, про те, що хотів зробити Гауді, і що вийшло у його продовжувачів. Зауважу одне - вражаюче. ЖОДЕН КАТОЛИЦЬКИЙ ХРАМ не вразив МЕНЕ ТАК, ЯК ЦЕЙ.
Дивіться самі. Майже без коментарів

вітражна палітра і дивовижне поєднання готових деревних колон, тиші і будівельного простору, наповненого арматурою і шумом

Катаючись Барсою, можна ще зустріти творіння рук дивака Гауді: 
Дом Міла, або Педрера

ще якихось 100 років тому замовники не хтіли платити архітекторові і и заселятися в те, що він побудував. Нині ж ці будинки оцінюються в десятки тисяч мільйонів доларів

а ось вміння паркуватися знадобиться тут, як ніде, ага)))

і розкішна панорама міста з Мoнтжуїк

в Барсу повернуся ще раз на зворотньому шляху. Вже потім буде і прогулянка Рамблою і готичним кварталом, і офігівання від цін на продуктовому базарі, і світанок на Барселонетті. 

ВАЛЕНСІЯ - столиця однойменної області і третє за чисельністю місто в Іспанії. Кажуть, що місто зберегло чудові архітектурні пам'ятники. Особливо примітні стара Біржа та дзвіниця собору Мігелете, знамениті вежі Серрано і Кварт. Поруч лежить мальовнича площа де-ла-Вірхен з собором Пресвятої Діви,

яка є покровителькою Валенсії, величний готичний палац валенсійского уряду, модерністський Центральний ринок і перлина валенсійского зодчества - рибна біржа Лонха. По четвергах опівдні тут проходить щотижневе засідання суду старійшин - Водного трибуналу, що вважається найдавнішим органом демократичного самоврядування в Європі, це одне з наймальовничіших видовищ в Іспанії.


а ще в Валенсії добувають знаменитий іспанський мармур. На себе звернула увагу бруківка - вона мармурова

Ночівля в АЛІКАНТЕ - славному курортному містечку в центрі Коста-Бланка. Нещодавно в новинах показували наслідки жовтневого затоплення. В липні ж ранок на Середземному морі з боку Аліканте виглядав якось так

Чудова ГРАНАДА розташована біля підніжжя гір Сьєрра-Невада. У середні століття вона була центром останньої і такого, що найдовше проіснувала, мусульманської держави Іспанії. У найстарішому кварталі Альбасін знаходилася перша мавританська фортеця, тут же був останній притулок маврів, коли християни взяли місто штурмом.
Фортеця Альгамбра ("Аль Кал'а аль-Хамбра" - "Червона фортеця") - єдиний збережений пам'ятник художнього мистецтва маврів в Гранаді, розташована на крутому хребті над лісистим пагорбом. Майстерно прикрашена фортеця, вважається одним з чудес світу.

Зі стін мавританської фортеці Алькасаба (IX ст.) відкривається вид на палац, райони Хенераліфе, Альбайсін, Сакромонте і гори Сьєрра-Невада.
Поблизу Альгамбри, підносячись і над нею і над містом, розташований старий літній палац султанів Хенераліфе (1250 р.) з безліччю басейнів і фонтанів.

У 15 столітті тут була побудована Королівська каплиця, на схід від якої розташовані багатоярусні сади, Портал і вежа Дам.

Гранада - циганська столиця. Не раз звертала увагу на "нори" в горах, які, коли переступити їх поріг, перетворюються в "фешенебильні апартаменти". Правда, в цих будинках-норах є все, і люди там живуть далеко не бідні.

Що стосується Гранади ще, вірніше Гранади і фламенко: певно, не можна сказати що бачив Іспанію, не бачивши фламенко... але... на жаль,  те, що нині показують туристам, дуже далеке від справжнього танцю...
заїхати в глибоке село, де ще подекуди збереглися старі традиції, де суперечка через неправильно розвішану білизну (як варіант) двох сусідок переростає в танець
де танець - це спосіб вираження своїх думок, почуттів, слів

 
...так от... шукати справжній фламенко не було часу і можливості, а ширпотреб дивитися не хтілося...
тому: ні, не бачила

далі - ще південніше. Андалусія.
Столиця Андалусії СЕВІЛЬЯ - надзвичайно своєрідне місто на березі Гвадалквівіра. Велике враження справляють колишній єврейський квартал Санта-Крус
(лише через 10 років, в 2017-му, дізналася про вигнання і ті гоніннях, які довелося пережити євреям в Іспанії в 15 ст.: Альгамбрскій декрет, і лише тоді всі пазли нарешті склалися і зрозуміла, чому в цій країні такий величезний єврейський слід... сумний єврейський слід. прим авт.)

з овіяною легендами "вулицею мертвих", стародавньою арабською фортецею Алькасар, мінаретом 93-метрової арабської мечеті Хіральда, який був перетворений на дзвіницю прекрасного готичного собору

монастир Санта-Марія-де-лас-Куевас, де спочатку був похований Колумб, і парк Відкриттів на острові Картуха

Севільский кафедральний собор, побудований на місці колишньої мечеті, за величиною є третім християнським собором у світі (після собору св. Петра в Римі і Кельнського кафедрального).

крім того, в ньому похований чоловік, яким пишається не тільки Андалусія, але і вся Іспанія...Sepulcro de Cristobal Colon (Christopher Columbus).

У розташованому біля стін собору Архіві Америки (колишній "Архів Індій") міститься близько 36 тис. папок з документами про відкриття і завоювання Нового Світу, що збиралися з 17-го століття.


Символи міста - парк Марії-Луїзи і площа Іспанії

Площа Іспанії оточена рядом арок, які вінчають герби всих провінцій Іспанії. У цих яскравих будівлях навколо площі в даний час розташовуються військова і цивільна адміністрація. Палац "Будинок Пілата" (XVI ст.) названий на честь біблійного прокуратора і побудований з повторенням деяких елементів його будинку в Єрусалимі.
А ось цей комплекс побудований до виставки Expo 1929 року, що проходила в Севільї. Мозаїка на ньому відтворює знаменні картини з життя провінцій і областей Іспанії: відкриття іспанцями Канар; здача арабами Кордоби; благословення Христофора Колумба на подорож до Індії в Кадісі.

таємнича, така, що зачаровує КОРДОВА... коли прогулюєшся вузькими вуличках старого міста, не покидає відчуття, що в кожному камінчику, в кожній піщінці присутня якась таємниця.


перша згадка про Кордову відноситься до 206 року, але "розквітла" вона за арабів - тут дивним чином поєднується арабський, єврейський і християнський стилі: палац халіфів, мальовничі сади з фонтанами, арабська мечеть Мескіта (785 - 985 рр.) - друга за величиною після Мекки, перетворена згодом на церкву Успіння Богородиці, римський міст, єврейський квартал, "Ель-Крісто-де-лос-Фаролес" - розп'яття, яке стоїть на абсолютно закритій з усіх боків площі, і Археологічний музей (найбільша в світі колекція свинцевих саркофагів і капітелій) в приміщенні палацу Хероніма Пасса.

МАДРИД мені не сподобався: брудно, шумно, запорошено, жарко. Але це виключно моє особисте сприйняття, хоча, швидше за все, справа не в спеці і пилу, просто енергетика цього міста не моя
коли ж говорити про саму столицю, то:
за традицією центром міста вважається площа Пуерта-дель-Соль з трьома статуями і старовинним Будинком Пошти, увінчаним годинниками з чотирма циферблатами, під дзвін яких жителі Мадрида святкують прихід Нового Року. Площа прикрашена символом міста - ведмедем і суничним деревом.
Обрамлена колонадами центральна площа Пласа-Майор служила в середні століття в якості ринкової площі, місця проведення кориди і спалення на вогнищі.

На площі де ла Паха знаходиться Каплиця Єпископа - єдиний в Мадриді храм в готичному стилі, вівтар і посріблені двері якого мають велику художню цінність. 

Королівський (Східний) палац, оточений парком з Садами Сабатіні і Мавританським полем, частково відкритий для публіки

поруч з ним залишки егіпетського храму Дебод, подарованого в 1968 році Іспанії владою Єгипту на знак подяки за допомогу, надану під час рятування храмів Абу-Сімбел від затоплення при будівництві Асуанської греблі.

а ось і знайомі обличчя))

центральна арена Мадриду. На передньому плані - "Загиблим тореро". 

площа Іспанії - одна з центральних площ сучасного Мадриду

що стосується музеїв і виставкових залів. Вперше в житті мені не хотілося дивитися картини. В Прадо купила квитки, пройшла контроль. Але... змушувати себе не хтілося... а сприймати, як дихати, не виходило... тому цей день був витрачений на звичайне хитання містом...
мабуть, до середини подорожі голові і тим частинам, які відповідають за сприйняття, треба було просто відпочити
сподіваюся, з Прадо налагодимо відносини наступного разу. Гойя, Веласкес, Тіціан, Рафаель, Босх, Тінторетто обіцяли трішечки почекати

в 70-ти км від Мадриду знаходиться невелике містечко ТОЛЕДО. Дуже древнє, дуже красиве, гірське, дуже мальовниче, оточене фортечною стіною (нерухомість в ньому майже в такій же ціні, як і в столиці)

окрім того, це ще й університетське містечко

Толедо – незвичайне місто. Воно, за висловом іспанців, має "olor, color, sabor" (запах, колір, смак). Щоби відчути його, потрібен час. Часу мало, але... Знайомство з містом почнеться одразу з трикутної площі Zocodover. Заїжджий двір на площі, в якому жив Сервантес, не зберігся, зате все війни і руйнування пережив розташований в декількох кроках від площі колишній госпіталь Санта Круз. Тепер в ньому музей, який зберігає в тому числі і 22 картини Ель Греко. Найбільша (і велика - 480х360 см) робота Ель Греко написана для маленької толеданской церкви. Вже понад 400 років вона там 

Міський собор, друга за величиною готична церква світу. Собор Santa Iglesia Catedral Primada - серце міста (іспанцям взагалі дуже подобається слово "серце", "Корасон", воно - в їхньому кожному другому реченні). Десять поколінь працювали над її створенням і обробкою, французи і голландці, німці та італійці. В результаті вийшла "сама іспанська зі всіх кастильских церков".

У соборі є скарбниця, в якій окрім іншого знаходиться дароносиця, вежа триметрової висоти, на виготовлення якої пішло 18 кг золота, привезеного Колумбом з Америки, і 183 кг срібла. Але справжня скарбниця "... вона як казкове дерево, на гілках якого грає світло, де сотні святих співають, срібні дзвіночки дзвенять, перлини блищать і діаманти виблискують..." - це ризниця собору, чиї стіни прикрашені шедеврами Ель Греко і Гойї, Тіціана і Веласкеса, Ван Дейка і Рубенса. Є в церкві капела, в якій поховано багато іспанських середньовічних королів, є і капела, створена для хрещених маврів, в якій служіння проводилися за старим, ще вестготским ритуалом

 
Говорячи про Толедо, неможливо не згадати його чудові мости, брами і вежі.

САРАГОСУ називають містом великого Гойї. Він тут народився, тут створював свої перші шедеври.

Старе місто розташоване між парком Бруель і палацом Альхаферія. Його центром є кафедральний собор Нуестра Сеньйора дель Пілар. Легенда розповідає, що собор побудований на тому самому місці, де в 40 м сталося диво явища Богоматері (Пресвятої Діви) апостолу Якову. Ще в VIII ст. тут був споруджений християнський храм. Пізніше місто було захоплене маврами. Після його відвоювання іспанцями, собор був відновлений.

Перебування в самому місті зайняло всього кілька годин - поспішали в Барселону. Розповісти можу зовсім нічого: всього лише встигла погодувати місцевих голубів)) (після краківських, міланських і венеційських здалися трохи нахабними, а, може, просто були голодними)

пейзажі, які спостерігала на під'їздах до Сарагоси, дуже сильно відрізняються від гранадских (мармурові копальні) і севільських (суцільні оливкові й апельсинові сади)

Арагонські вітряки виробляють майже половину енергії, що споживається іспанцями 

по шляху на Барселону ще довелося бачити цікаву річ: меридіан Грінвіча

відлітала з Барселони, тому, об'їздивши майже всю країну, повернулася туди, звідки починала. І спочатку були Рамбла, ринок і готичний квартал, а потім світанок на Барселонетті

закоханість в Барселону переросла в міцне почуття. знаю точно, що буду повертатися туди ще і ще...
а ще хочу в Малагу, Коста-дель-Соль, на Канарські і Балеарські острови... тільки от коли? в наступному житті?))