я так тішуся, коли до мене приходять сім'ї за зйомками першого Дня народження. Можливо, тому, що ще прекрасно пам'ятаю, як відмічала своїй дитині перший місяць, третій, півроку, рік, як готувалася й хвилювалася. Намагалася все, чого вона досягла за ті свої перші 365 днів (а в таких малюків цих перших важливих досягнень ой як багато), відмітити і запам'ятати.

А можливо тому, що прекрасно знаю, який він непростий і який він важливий цей перший рік. Для всих їх трьох і для кожного окремо. Рік величезних змін, трансформації, розвитку і росту.

І в цих карточках, карточках Першого Дня Народження, важливі і перший тортик, і перші вітання з подарунками, й перші серйозні досягнення і просто спільні фото разом... але ще, надважливе те, що поміж рядків, те, що ховається в звичайній такій але такій непростій буденності, в стосунках, які, звісно, змінилися і тепер на новому, вищому щаблі, в безумовній любові, яка віддається і отримується, і в таткових і маминих руках поряд, навіть коли тобі здається, що відбіг вже далеко щоби відчувати себе абсолютно самотійним :)

А хто сказав, що фотосесії - то лише для хлопчиків та дівчаток?

...мне ничего не нужно. Ничего, кроме огромного торта, нескольких коробок печенья, горы шоколада и большого-пребольшого куля конфет! (с)


про пухнастий руденький хвостик, найулюбленiшi лапки у свiтi i її День народження

коли ми з ним тiльки познайомилися, Тьома мав чотири зуби i дуже любив автомобiлi. Через рiк вiн багато чому навчився, став вищим й важчим i на самокат :), але любов до авто нiкуди не дiлася :) любов до авто - то святе:)

про Тьому, Лєру, Влада й ще один їх рiк❤

Минулого року - нареченою, цього - скороМамою

...Ручки і зошити брати поки не можна – мама купила багато, вони для школи.
Але можна вставати, коли захочеться і не ходити стригти волосся.
Вчора мені здалося – більше такого літа уже не буде ніколи,
але мама сміялася, сказала це просто мені здалося.(c)

i хоч Ванi до школи ще кiлька рокiв, най ця iсторiя буде пiд цей вiрш...про лiто, яке швидко плине, про маму й татка, й той червневий вечiр...

бо саме "такого літа уже не буде ніколи"...❤

поки ти маленький, ти віриш, що тобі доступне все, чого тiльки забажаєш, що перед тобою немає меж. i чекаєш несподіваного, і віриш в диво...

для мене як для мами - сімейна зйомка - це, перш за все, прекрасний настрій (звiдси пiслясмак) і щирість. 
Як для фотографа: дуже важливi світло і чесні емоції (і обидві складові повинні працювати в тісному тандемі).


А якщо помножити маму на фотографа, то в підсумку отримуємо те, що я хотіла би собі, і те, що знімаю для своїх сімей.

Зi Златкою я познайомилася за кiлька тижнiв до
її народження й тодi вона запам'яталася тихесенькою дiвчинкою, яка дозволила мамi не тiльки не спати пiвночi напередоднi, а й гуляти потiм квiтучим садом бiльше, нiж планувалося.
А в свої неповнi два вона непосидюча i самостiйна. З широко розплющеними очима на свiт i з мiльйоном "чому" в кишенях :)

а iсторiя про татка й маму❤ i двох дiвчаток: бiльшу й меншу, яка ось-ось має з'явитися на свiт

про перші досягнення. Про першi усмішки і першi слова. Першi кроки i першi падiння. Про тих найважливіших в твому житті... 
Історія про перший прожитий рік і Перший День народження. 

Особлива історія. Власне, як i всi Першi про Вперше ❤

перший лист до Миколая i перший подарунок вiд нього;
перша ялинка i першi iграшки;
перша книга про Снiгову королеву i перше iмбирне печиво...

так, це його перше Різдво ✨❄️☃️

кожна сiмейна зйомка, кожна сiмейна iсторiя, то не тiльки мi-мi-мi на листiвках, посмiшки i прекрасна святкова атмосфера.
То недоспана нiч напередоднi, i зубки, що турбують, то настрiй, який то є, то немає, i губки, якi то насуплюються, то посмiхаються...
i я не хочу говорити про "не формат", бо ми самi собi надумуємо рамки. I тiльки батьки знають напевне, що коли твоє дитя росте, кожна миттєвiсть безцiнна. I саме з таких рiзних миттєвостей потiм i складається Твоя Сiмейна Iсторiя...
а до чого ж тут свято?,-запитаєте ви)
 свято - Бути Разом ✨

коли дерева були великими, морозиво було, однозначно, смачнiшим сонце теплiшим, а небо вищим...
коли дерева були великими, мама була завжди поруч, татковi руки вмiщали весь свiт, а перед тобою тiльки розчиненi дверi...

а коли прийшов час прощатися, Соня схопила мене за руку і всім виглядом показувала, що не відпускає :) а я б і не пішла, якби вдома не чекала інша дівчинка :)