- wedding
- books
- love story
- pregnancy
- family
- kids
- portrait
- photobook
- studio
- travels, Europe
- travels, Asia
- travels, Ukraine
- kino
- Kyiv
січень 9, 2021 18:45
Мілані - Два! (24.12.20.)
листопад 23, 2020 20:42
Маша, Даша і Вітя (07.11.20.)
коли слова здаються зайвими і є необхдність лише у візуальному зануренні
на даному відрізку це здається єдино важливим
на даному відрізку це здається єдино важливим
листопад 12, 2020 20:54
два Васильки, Меланія, Злата і Галя (28.10.20.)
жовтень 31, 2020 18:20
Кіра, Даша, Оля, Сергій (22.10.20.)
дивне відчуття завжди з цим часом: лише ж вчора знімала вагітність, а сьогодні - Кірочці вже півроку.
і щось губиться поміж буденністю, щось, втрачає сенс, щось взагалі залишається осторонь, важливо лише:
ДВОЄ, їхня ЛЮБОВ (яка виросла і якісно, і кількісно), і їхня СІМ'Я.
і щось губиться поміж буденністю, щось, втрачає сенс, щось взагалі залишається осторонь, важливо лише:
ДВОЄ, їхня ЛЮБОВ (яка виросла і якісно, і кількісно), і їхня СІМ'Я.
жовтень 28, 2020 17:58
Нікітка, Юля, Юра (14.10.20.)
днями вже писала в свойому іг про те, що таких жовтнів, що минув, ще не було в житті. надщедрих на важливі зустрічі, інсайти і зміни (весь 20-й рік, власне, такий, але його десятий місяць, певно, був апофеозом).
ми познайомилися у вересні 14-го. неочікувано, як тоді здавалось. але не могли не пересіктись (як з часом стало зрозуміло). і від того чотирнадцятого року їхнє чотирнадцяте жовтня стало трохи і моїм теж. не знаю, як то так зберігається в голові (певно, тому що від любові), але пам'ятаю багато з того, що було сказано і шість років тому, і пізніше. і Юрою, і Юлею, і ними обома.
і пам'ятаю, як сльози стали комом в горлі, коли приіхала в чергове до них в гості, а там майже вся квартира в наших карточках...
певно, саме так і відлунюються знАчиме: словами-спогадами, фразами, від яких і досі мурашить, і комом в горлі...
ми познайомилися у вересні 14-го. неочікувано, як тоді здавалось. але не могли не пересіктись (як з часом стало зрозуміло). і від того чотирнадцятого року їхнє чотирнадцяте жовтня стало трохи і моїм теж. не знаю, як то так зберігається в голові (певно, тому що від любові), але пам'ятаю багато з того, що було сказано і шість років тому, і пізніше. і Юрою, і Юлею, і ними обома.
і пам'ятаю, як сльози стали комом в горлі, коли приіхала в чергове до них в гості, а там майже вся квартира в наших карточках...
певно, саме так і відлунюються знАчиме: словами-спогадами, фразами, від яких і досі мурашить, і комом в горлі...
жовтень 14, 2020 16:59
Міша, Андрюша, Юля, Ігор (25.09.20.)
там, де 25-го вересня, було сіно, зараз зелена, що аж хрумтить, трава по кісточки, цвіте кульбаба і ще щось, що зазвичай навесні)) і можна було б злитися в спільному оргазмі про глобальне потепління, і фотошопити зелений в жовтий, але)
минулого року 25-го жовтня у Львові було плюсдвадцятьп‘ять, про що і без фейсбучного нагадування пам’ятатиметься довго. бо не тому, що босоніжки, легка сукня і літнє літо в середині осені, а тому що Любов і особливі люди були поруч?
а ця осінь, як і всі попередні, буде пригадуватись зустрічами. розмовами під час і опісля. листуваннями і післясмаком. дітьми, що підросли, і батьками, що не змінилися.
«Михайлик і Андрійко»,- так називає їх татко.
«Миша и Андрюша»,- мама
і ще одна історія з продовженням...
минулого року 25-го жовтня у Львові було плюсдвадцятьп‘ять, про що і без фейсбучного нагадування пам’ятатиметься довго. бо не тому, що босоніжки, легка сукня і літнє літо в середині осені, а тому що Любов і особливі люди були поруч?
а ця осінь, як і всі попередні, буде пригадуватись зустрічами. розмовами під час і опісля. листуваннями і післясмаком. дітьми, що підросли, і батьками, що не змінилися.
«Михайлик і Андрійко»,- так називає їх татко.
«Миша и Андрюша»,- мама
і ще одна історія з продовженням...
серпень 24, 2020 20:18
Ліза, Коля, Альона, Коля (06.08.20.)
дорогою на зйомку пригадала наше з ними знайомство, коли Лізіку було трохи більше року, а Коля ще ходив в садочок. і то так недавно наче було, а з іншого боку - трохи навпаки. і так здорово: бачити, як вони ростуть, як змінюються їхні іграшки і книжки.
і освідчуватись один одному на перших хвилинах зустрічі ♡
і освідчуватись один одному на перших хвилинах зустрічі ♡
липень 17, 2020 19:46
Марго, Соня, Лєна, Макс (11.07.20.)
Марго і Соня, Лєна і Макс, майже маківка літа, гортензії, іпомеєвий сад, +30 о дев’ятнадцятій, шльопки замість забутих кросів і новий плєд в останній момент, волосся на і крізь сонце, і зйомка, як ♡.
червень 24, 2020 18:25
Ростік, Маринка, Серьожа (10.06.20.)
в мойому дитинстві не було сімейних фотосесій. є поодинокі фото в бантиках під деревом, чи "в студії", на якому себе не впізнаю, але ніхто не готувався до зйомки, не запрошував фотографа, не виіздив кудись разом на кілька годин. в мойому, та й у вашому, певно, теж, все було інакше. і, можливо, тому, що в ті часи в тренді була не сім'я, а "ячєйка общєства", ми зараз вчимося любити від наших дітей, а не від наших батьків...
а, з іншого боку, дуже б хтілося, щоби ці малі, яких зараз фотографую, все ще знали, як то всею родиною готуватися і пекти Паску, радіти заробленим грошам колядками та щедрівками, і писати листівки не електронні, а паперові.
⠀
зберігайе і передавайте цінності тоді ваші діти будуть робити це поколіннями.
а ця історія про маленького хлопчика, якому днями виповнився рік, його маму й татка, з якими знайомі від весілля, і літо, яке все ж наступило і неочікувано накрило спекою...
а, з іншого боку, дуже б хтілося, щоби ці малі, яких зараз фотографую, все ще знали, як то всею родиною готуватися і пекти Паску, радіти заробленим грошам колядками та щедрівками, і писати листівки не електронні, а паперові.
⠀
зберігайе і передавайте цінності тоді ваші діти будуть робити це поколіннями.
а ця історія про маленького хлопчика, якому днями виповнився рік, його маму й татка, з якими знайомі від весілля, і літо, яке все ж наступило і неочікувано накрило спекою...
лютий 5, 2020 20:57
Артемчик, Єгорка, Ксюша, Льоша (17.01.20.)
січень 28, 2020 10:28
Міланочкаа, Ліза, Віталій (24.12.19.)
січень 11, 2020 16:32
Ваня, Женя, Діма (06.12.19.)
грудень 19, 2019 22:29
Даня, Володя, Наташа, Макс (19.11.19.)
якою буде моя дитина? чи зможу бути хорошою мамою? що значить бути хорошою мамою? чи знайду відповідь на всі питания? чи зможу?.. а потім береш її новонароджену на руки і всі попередні страхи і питання щезають. в новому іншому житті все інакше. і питання, і страхи, і дні. і ти змінюєшся, бо змінюється вона поряд. ти вчишся новим навичкам разом з дитиною, а ця дитина нууу повна протилежність твоїм очікуванням.
коли народжується нова людина, яка нічого не вміє, ти так само нічого не вмієш і не знаєш.
і наскільки ти будеш готовою прийняти нове, настільки швидко це нове і почне з тобою траплятися.
просто дати собі можливість нового.
звучить просто. правда?
коли народжується нова людина, яка нічого не вміє, ти так само нічого не вмієш і не знаєш.
і наскільки ти будеш готовою прийняти нове, настільки швидко це нове і почне з тобою траплятися.
просто дати собі можливість нового.
звучить просто. правда?
грудень 5, 2019 16:54
чотири ♡
цею зйомкою не стільки в продовження про Жовтень, хоча й про нього теж, а про "БУТИ КРАЩИМ СЕБЕ ВЧОРАШНЬОГО".
ми знайомі кілька років, і кілька років зустрічаємося, щоби запам'ятати, як ростуть діти, чи відсвяткувати річницю, чи попрощатися з осінню, чи розповісти соло-історію. і кожного разу ці історії різні. і різними спогадами й словами склеюються,
і не тому, що діти інколи за тиждень додають в розвитку стільки, скільки дорослі за кілька років (хоча й тому теж :) ), а швидше через те, що кожного наступного дня ми стаємо кращими, чим були попереднього.
і то не про кращу версію себе, то про роботу над собою, і про те, що сьогодні є тому, бо було вчора, а завтра буде, бо є сьогодні
ми знайомі кілька років, і кілька років зустрічаємося, щоби запам'ятати, як ростуть діти, чи відсвяткувати річницю, чи попрощатися з осінню, чи розповісти соло-історію. і кожного разу ці історії різні. і різними спогадами й словами склеюються,
і не тому, що діти інколи за тиждень додають в розвитку стільки, скільки дорослі за кілька років (хоча й тому теж :) ), а швидше через те, що кожного наступного дня ми стаємо кращими, чим були попереднього.
і то не про кращу версію себе, то про роботу над собою, і про те, що сьогодні є тому, бо було вчора, а завтра буде, бо є сьогодні
листопад 19, 2019 08:00
Агатка, Юля і Віталій (жовтень, 19)
про ведмедика Тедді і його осінню подорож;
про м'яке жовтневе світло;
про жовте листя, яке під, на і в;
про літо в середині осені;
і про НАЙголовніше - про СІМ'Ю
про м'яке жовтневе світло;
про жовте листя, яке під, на і в;
про літо в середині осені;
і про НАЙголовніше - про СІМ'Ю
листопад 16, 2019 21:00
Майже два (19.10.19.)
всі наші попередні зустрічі розібрані на цитати, а листи збережені окремою папкою (Аню, я тобі цього ніколи не говорила);
ми знайомі так давно, що при кожній зустрічі відчуваю себе трохи більше, чим фотографом;
у неї такий приємний голос і вона так ніжно і трепетно кожного разу звертається до Жені, що хочеться то слухати-слухати-й-слухати.
ну й 19-го жовтня було плюсдвадцятьдва і Владіку майже два
ми знайомі так давно, що при кожній зустрічі відчуваю себе трохи більше, чим фотографом;
у неї такий приємний голос і вона так ніжно і трепетно кожного разу звертається до Жені, що хочеться то слухати-слухати-й-слухати.
ну й 19-го жовтня було плюсдвадцятьдва і Владіку майже два
вересень 27, 2019 08:06
Мартін, Люда, Даня (31.08.19.)
серпень 17, 2019 21:47
Мальва, Віта і Артем (07.08.19.)
липень 24, 2019 09:38
Олєжик, Вадим, Альона, Юра (01.07.19.)
червень 10, 2019 08:59
Єгор, Ксюша, Льоша (21.05.19.)
квітень 22, 2019 10:50
Соля, Тiна, Iра, Саша (12.03.19.)
січень 28, 2019 12:17
в переддень Нового року (26.12.18.)
буває, так багато хочеться написати до зйомки, але перелистуєш ще раз карточку за карточкою і розумієш, що краще, ніж вони самі, ти за них не розкажеш.
Тепло, щиро, затишно, і так смачно-сімейно.
і ще раз дякую моїй сім'ї за ці пять років, що у нас з вами не були. Є
Тепло, щиро, затишно, і так смачно-сімейно.
і ще раз дякую моїй сім'ї за ці пять років, що у нас з вами не були. Є
січень 21, 2019 13:29
Арсеній, Женя, Діма (30.12.18)
січень 11, 2019 09:48
Владиславчик, Аня і Женя (22.12.18.)
грудень 23, 2018 15:14
Рома, Іра, Денис (26.11.18.)
Не знаю, як ви, а я вірю у дива. Вірю, що вони відбуваються з нами на кожному кроці, та ми такі зайняті буденними справами, що їх не помічаємо.
Сьогодні час спинитися, розплющити очі і побачити, що диво народжується у наших серцях.
Час згадати себе дитиною, коли вмієш чекати і завмирати від радісного передчуття свята.
Час згадати про тих найдорожчих, які часто опиняються на другому місці, уступають роботі і нагальним (насправді ні) справам.
Час згадати про тих, кому пощастило менше і обійняти їх своєю ласкою і опікою.
Час згадати про обіцянки - в першу чергу собі - і виконати, щоб звільнити місце для нових.
Час згадати, що Різдво - це не про галасливе застілля, не про розкішне вбрання, не про метушню. Різдво - це про тишу і спокій, про рідних і близьких, про затишок від усвідомлення, що ти на своєму місці.
Диво народжується у наших серцях! Зробімо для нього місце! ©
Сьогодні час спинитися, розплющити очі і побачити, що диво народжується у наших серцях.
Час згадати себе дитиною, коли вмієш чекати і завмирати від радісного передчуття свята.
Час згадати про тих найдорожчих, які часто опиняються на другому місці, уступають роботі і нагальним (насправді ні) справам.
Час згадати про тих, кому пощастило менше і обійняти їх своєю ласкою і опікою.
Час згадати про обіцянки - в першу чергу собі - і виконати, щоб звільнити місце для нових.
Час згадати, що Різдво - це не про галасливе застілля, не про розкішне вбрання, не про метушню. Різдво - це про тишу і спокій, про рідних і близьких, про затишок від усвідомлення, що ти на своєму місці.
Диво народжується у наших серцях! Зробімо для нього місце! ©