Замок на Миці, папірня і унікальний Музей ікон (Радомишль. 09.03.15.)

Коли скажу, що про цю поїздку мріялося давно, то це буде неправдою. З Радомишлем знайомі з 2009 року, коли захоплювалися військово-історичними реконструкціями і їздили до хлопців "в окопи". Але на той момент про існування міського замку і найбільшого у Східній Європі Музею ікон не те що не чули, навіть не підозрювали... Але час йде, багато чого змінюється... і коли на початку березня хтось несподівано вмикає весну, ми сідаємо до машини і їдемо туди, де всій родині "могло би бути цікаво" (ключові слова "всій" і "цікаво"))). Навмисно заздалегідь не прописую і не вивчаю маршрут. В даному випадку Радомисль хочеться відкрити для себе з чистого аркуша. Без придуманих очікувань. Зазначу відразу, що до цеї поїздки я думала, що замками мене вже навряд чи здивуєш. В приємному значенні цього слова. Але Радомишлянский зміг. І на губах такий ж післясмак, як і після Чинадіївського Сент-Міклоша...

Трохи історії:

за часів Київської Русі, землі Радомишля мали стратегічне значення, оскільки перебували на стародавньому торговому шляху Via Regia ("Шлях королів"), що з'єднував Київ і Західну Європу. У 1612 році за розпорядженням архімандрита Єлисея Плетенецького для друкованих потреб Києво-Печерської Лаври, в Радомишлі була побудована паперова фабрика (папірня). Папір виготовлявся за спеціальною технологією, що дозволяла зберігати його від різних комах-шкідників. Сплавляли його річкою з Радомишля прямо до Лаври, де вже з нього виготовлялися старовинні книги. У 19-му столітті на базі цеї паперової фабрики був споруджений замок. А для туристів зараз відкрита можливість власноруч виготовити свій папір, дотримуючись старовинної технології, якою користувалися ще в минулі століття

Замок в Радомишлі-приватна власність Ольги Богомолець. І вона вдихнула в нього не лише нове життя, але й якусь особливу атмосферу...

Чи то все ікони...старі, намолені, такі, що пахнуть воском і вічністю... Булка молиться біля кам'яної ікони Миколи Чудотворця. Таких в країні не більше 10, й датується вона 12 століттям...

Фонд Музею нараховує близько 5 тис ікон. Всі вони різні. Й по часу, й по місцю, й по стилю написання. Малювали ці образи й професійні іконописці, й народні майстри. Кожна ікона має своє призначення, захищає людинц від певного конкретного зла, відображає мрії й надії якоїсь української сім'ї. Серед експонатів музею - багатометрові домашні іконостаси, крихітні дорожні образи, кіоти, козацькі ковчеги і гуцульські складані, ікони, писані на полотні, вилиті з металу і вирізані з дерева, старовинні дерев'яні та кам'яні християнські скульптури...

Дана колекція дозволяє заглянути в минуле, доторкнутися до душі своїх предків, відчути, як і чим вони жили, про що мріяли, на що сподівалися...

Й це все ікони-сироти, колись викинуті з дому й дивом врятовані за часів совка від знищення. Вони збиралися по смітниках, блошиних ринках, занедбаних будинках протягом 15-ти років ..

Окрім залів з іконами і старовинним домашнім начинням, є в замку дзвінниця, яку добудували вже під час реконструкції. Кажуть, що коли вдарити в дзвін і при цьому загадати бажання, то воно обов'язково здійсниться))

й поки хтось загадував своє найсокровенніше, хтось любувався видами, що відкриваються з голови башні))

Як виявилося, замок побудований на гранітній скелі, яка йде вглиб на кілька кілометрів, і під нього неможливо зробити підкоп. Тому в Європі такі замки є рідкістю, а в Україні це - єдина оборонна споруда такого плану.

Зі скелею пов'язана ще одна замкова історія: в одному із залів (в Концертному) в кутку за роялем є джерело чистої джерельної води. Воно б'є прямо зі скелі. Його намагалися замазувати цементом і закладати цеглою, але вода все одно просочується. Тому в кінці кінців його вирішили залишити. Коли замок мав ще оборонне значення, це джерело грало важливу роль в забезпеченні питною водою захисників цієї споруди. І могло дозволити необмежений час перебувати під укриттям його стін.

Територія парку біля замка невелика, але кожний куточок якийсь по-своєму особливий: настроєвий, акварельний і месцями дуже навіть живий, я би сказала)))

й навіть на Миці полуденне сонце світить якось інакше...

...в 16 столітті тут робили гербовий папір для Києво-Печерської Лаври, в 20-м - мололи муку, поки повністю не перетворили млин в звалище... Нині тут не лише замок, музей ікон і папірня, але й надзвичайно атмосферне місце...місце, звідки не хочеться від'їжджати й куди хочеться повертатися... 

ну й наостанок кілька слів вдячності: березню - за прекрасне весняне вікно й можливість насолодитися раннім теплом, світлом і повітрям, й моїм подорожникам - за те, що всі завжди на одній хвилі...це мегакруто й мегацінно, правда)))
 
при написанні звіту були використані матеріали сайтів http://www.radozamok.com.ua/about/museum-of-the-home-icon и http://www.radozamok.com.ua/history/history-of-the-city