Кажуть, що перетинаючись з тою чи іншою людиною, не має значення, як надовго, ми більше не залишаємося попередніми. Можливо, так воно і є. Навіть не знаю. Іноді це очевидно. Людина надихає, повертає прагнення до життя, а іноді ти все це втрачаєш, бо розумієш - тобі тепер потрібна лише вона.

А що коли, кожного дня, хоча б раз, намагатися зустрічатися з самою собою? Складно? Неможливо? Нерозумно?

Можливо. Зводити себе в улюблений ресторан, в кіно, на прогулянку по парку. Взути червоне і зробити ковток такого-ж. Хтось скаже самотність. А хтось зрозуміє- рівновага.

Любов, як і все інше в житті, завжди починається з себе.