Бути вагітною - то бути особливою. Тею, якій пощастило дарувати життя. А ще - то бути собою, тільки кращою. Бо любов заповнює тепер не лише твої серце й розум, вона заповнює тебе всю, живлячи маленьку істоту всередині, що з клітинки стає Людиною.


Ти ніколи не звертала уваги на очі жінки, яка при надії? В них стільки світла, мудрості, спокою і любові вселенської. Знаєш, кожен мій день, в який чекала на Софі, починався саме з того, що заглядала в дзеркало й милувалася своїми очима. Бо такими особливими вони в мене були лише ті дев’ять місяців. Сяючими, такими, що випромінюють любов... А вже потім візуально малювала своє майбутнє дитя. І такою й народила, як мріяла: з фіалковими очима і світлим хвилястим волоссям... Тому кожна моя історія про очікування, це насамперед історія про той особливий материнський погляд, який я - мати, помічу із тисячі, навіть коли ще фігура твоя про вагітність мовчатиме, це історія про любов і кохання, які трансформуються і переходять на новий, вищий щабель, про улюблені хобі, музику, яка надихає, книги, до яких так давно хтілося добратися...


Кожна моя історія про очікування, то те, про що мені хтілося розповісти ще тоді, вісім років тому, але час сказав, що треба трохи почекати...