ксюша і макс

прекрасні люди мене оточують...ті, з ким можна годинами гуляти древнiм мiстом, сидiти на брукiвцi чи столiтнiх сходах, вдихаючи терпкий запах старого дерева, говорити про дрібниці і мовчати про безкінечнi переживання, що проносяться роєм в твоїй голові i наштовхуються одне на одного...ті, з ким стоїш поруч і тобі легко від того, що немає необхідності щось змінювати... ті, з ким вiдчуваєш в унiсон...i дихаєш також в унiсон...